А Сад Гетсиманський розрісся увись і ушир!
Заморські маслини смакують з борщем, равіолі.
І ближнього шепіт росте у ялиновий крик –
Спиватиме луни червона імла видноколу.
Гора Еліонська вже нижча за вартість буття.
Звикаєм до розкоші, фальші, до вітру – в кишені,
До того, що зрадити ладен сердечний кумпан
За долар, за чин, за политий медком макорженик.
Як прийде месія – потьмаряться титла і тло.
Трутизни хлюпнуть усевладні чорти в чашу квасу.
А юрми – бідак, живоїд, салогон, сліпород –
Нестимуть дари Вельзевулу. Круті обертаси...
2
На аркуші хмарні виточую з вен зрілу крів…
Праворуч – ридання, ліворуч – утішливі тури.
Розписано все наперед. За спекотою – грім.
Хтось катом прийшов, я – поетом, а брат – morituri.
З чола міту-карб не зітру споришами канав.
Дійшовши до пекла, наріжу віраж – у бік раю.
Старий і розлогий, немов екзотичний баньян,
Сад мук і гризот через серце моє проростає.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Слепой. - Николай Зимин Очень нелегок,очень труден путь наш в небеса.Но разве небесный Божий дом не стоит всех наших усмлий , пусть на разрыв души и сердца,чтобы идти по нему, не сворачивая и не оглядываясь назад? Не задаваясь вопросом: а почему только Я должен,а он,сосед , не хочет?.. Смотреть вперед на Христа,на Его кровь и раны. чтобы не быть искушаемым сиеминутной выгодой и удовольствиями...И тогда Бог скажет тебе:Сын мой,войди в дом мой и раздели со Мною трапезу.Ты был верен и над многим тебя поставлю.Будь верен только во всем...
Что в небо путь душе любой
Один - через Христа.
Через Голгофы крест святой
И своего креста
Нелёгкий груз, что дан тебе
Изменчивой судьбой,
Чтобы душа, оставив грех,
Вернулась в дом родной.
