Вас щедро одарю отсутствием своим.
Вас тянет к ноябрю? И мы на том стоим.
Так с детства повелось – награда велика:
Со мною лучше врозь. Начну издалека.
Семья из деловых и вечно занятых.
Есть парочка детей, но паре – не до них.
На счастье, старикам дороже нет внучат.
Родителей всё нет. Про них вокруг молчат.
И ждут, скрепив сердца, - святая простота.
По многим так всю жизнь и дверь не заперта.
Но маленькой ещё открытие пришло,
Как без неё, должно быть, близким хорошо!
Когда бы с кем конфликт души не омрачил,
Ребёнок свой урок твердил – и не забыл:
Везде, где нет меня, - вот там и хорошо!
И часто уходил. "Смотрите, кто… ушёл!"
И песня началась с мужчиной у неё:
Желание быть с ней считая за враньё,
Она была верна стратегии своей –
Расстаться суждено, о прошлом – не жалей!
И била всю её нешуточная дрожь,
И отдавалась вся: что правда тут, что ложь?
Но главную медаль вручала лишь тогда,
Когда прощалась с ним, сгорая со стыда…
"Друг, не ищи меня!" - исчезну навсегда,
Со мною – никуда, со мной – одна беда.
Избавившись навек, как сладко ты вздохнёшь!
Понятливей меня подруги не найдёшь!
Всё сердце по нему изнылось от тоски.
И временем ему повыбелит виски,
Переменилось всё – и даже целый свет:
"Будь счастлив, дорогой! Меня с тобою нет!"
Благословляю всех прожить всё без меня!
Прощаюсь, как на грех, всех искренне любя!
Вам будет без меня куда как хорошо!
Чем станут поминать? – "Смотрите, кто ушёл!"
Всё это осознав, пространное пишу…
Быть может, повезёт хотя бы малышу? –
Да будет дом родной заботой окружён!
Пойму ли, наконец: со мною – хорошо!
Светлана Шербан,
г. Магнитогорск, Россия
Мама пятерых деток, но вменяемая и потому творческая. Пишу хорошие стихи - и очень приветствую обратную связь. Мечтаю о собственном сборнике - и прошу почтенную читающую публику дать принципиальную оценку текстов. Дабы не пополнить собой рядов графоманов! e-mail автора:svetasherban@mail.ru
Прочитано 6618 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.